За посередниками не видно сміттєпереробного заводу

Kondzolka

Темою останніх днів є сміттєпереробний завод в Дрогобичі. За останні два дні я з прихильника цієї ідеї перетворився на скептика, хоча й надалі залишаюсь прихильником впровадження в нашому місті інноваційних технологій.

Чим далі складається враження, що у новій обгортці нам пропонують те саме, що й двадцять останніх років. Перша причина – лише слова і відсутність документів, які підтверджують сказане. Приклад– декілька версій походження коштів для заводу: перша- гроші фірми «Інсіл», друга- гроші за Кіотським протоколом, третя– гроші арабських шейхів. При цьому наголошувалось що це під державні гарантії Німеччини, що суперечить логіці.
Але це, по-великому, справа інвесторів, де вони візьмуть гроші, адже декларувалось, що від міста крім земельної ділянки та сміття нічого не буде треба. Та ось з’являється інформація, що створилось товариство з обмеженою відповідальністю «Інсіл Дрогобич», яке претендує на земельну ділянку для побудови заводу, серед учасників якого є КП «Комбінат міського господарства». Тобто місто стає співучасником цього проекту, а це вже інакший статус та зобов’язання перед інвесторами.
В зв’язку з появою цього товариства ситуація з інвестором стає зовсім незрозумілою – останнім, хто вирішив побудувати завод є «Інсил Дрогобич», засновниками якого є Олександр Чебаненко, КП «Комбінат міського господарства та швейцарська фірма «ІНСІЛЕКОПЛЮС СУЇС, ГМБХ», яка володіє 51% статутного фонду, тобто більшістю голосів, це свідчить що на цій фірмі вирішуватимуть все іноземці.
В Дрогобич приїжджали німці, а у фірмі, що будуватиме завод – швейцарці?
Вивчення документів швейцарської фірми показали, що власниками цієї фірми є німецька фірма «Insil UG», по одному поляку, швейцарцю і німцю і аж чотири громадянина України. Статутний фонд фірми – 20 тис. швейцарських франків, що надає право сумніватись у можливості фінансування проекту у 60 млн. Євро.
Сама ж німецька «Інсіл УГ» на своєму сайті пропонує розробку проектів та їх супровід на гонорарній основі та пошук фінансування та супровід проектів до дати рефінансування, як копартнер, отже теж не є інвестором.
Так виглядає, що проект побудови сміттєпереробного заводу вже має трьох посередників. А скільки їх може ще бути? Це суперечить логіці інвестування – бо кожний посередник зменшує дохід кінцевого бенефіціара, видовжує термін окупності, робить проект менш привабливим.
Це ставить під сумнів декларації тих осіб, яких мали честь слухати дрогобичани в сесійній залі. Для того, щоб продовжити далі спілкування на тему заводу необхідно документально підтвердити:
1. Яка роль нашого комунального підприємства у ТОВ «Інсіл Дрогобич»?
2. Чи отримав згоду міської ради у вигляді рішення сесії КП «Комбінат міського господарства» на входження у товариство?
3. Якщо завод будуватиме «Інсіл Дрогобич», то він має дати всі необхідні документи, бізнес-план, показати гарантії інвестицій та поставки обладнання, тобто довести свою спроможність це зробити, що при статутному фонді у 11700 грн дуже сумнівно.
4. Чому в засновниках «Інсіл Дрогобич» немає німецької фірми, а є посередник швейцарська?
5. І головне – чому завод не будують самі німці?

Володимир Кондзьолка

Leave a Reply