Не все те суржик, що на російську схоже

Patsorky

В Україні, напевно, немає людини, яка б не чула  терміну  «суржик» і ніколи б з ним не стикалася. Існує два погляди на суржик. Відповідно до першого, суржик є певна суміш української та російської мов, отже, це не є добре і з ним потрібно боротися. Друга точка зору на суржик полягає в тому, що найчастіше те, що називають суржиком – ніяка не суміш української з російською, а простонародні українські діалекти. Що цікаво, другої точки зору дотримуються як деякі українські патріоти, на думку яких суржик – це скоріше про російську мову в містах, а в селі нормальна така простецька українська, ну трохи забруднена русизмами, так і російські монархісти, які вважають, що «суржик» – це є ні що інше як справжнє малоросійське наріччя російської мови, з яким і борються «підлі українізатори».

Моя думка в цілому близька до першої позиції – безумовно суржик існує, і безумовно це суміш української з російською, а не просто народний діалект. Інше питання, що не завжди можна так легко розмежувати власне суржик і простонародну, а іноді й літературну українську. Останнім часом я став помічати, що штампи «суржик» і «русизм» часто поширюють на те, що не є ні русизмом ні суржиком і близько. У цій статті я хочу розповісти про деякі такі слова. Відразу обмовлюся – список абсолютно не вичерпний, до нього увійшли як найбільш яскраві випадки, так і те, що просто вдалося пригадати після появи ідеї такої статті. Отже, до справи!

Перше наше слово – «ждати». Вже не знаю, що з ним не так, але з опитаних мною 80% заявило, що такого слова в українській мові немає! А тим часом досить відкрити  будь-який словник і переконатися в зворотному: «ждати, жду, ждеш, недок. перех. – Перебувати де-небудь, щоб побачити когось, зустрітися з кимось; чекати, очікувати» – читаємо в Академічному тлумачному словнику української мови.

Як бачимо, слово таке є. Але чи це не запозичення з російської, якого слід уникати? Відкриваємо етимологічний словник української мови і дізнаємося, що слово походить від праслов’янського «zidati», тобто було ще тоді, коли не існувало ніякої російської мови й близько.

Але може бути все-таки воно не так характерно для української мови, може існують якісь обмеження на його використання? Ні, ні, ні. Як зазначає відомий борець за чистоту української мови, професійний мовознавець Борис Антоненко-Давидович: «Дієслова чекати й дожидати, ждати є абсолютні синоніми, між ними нема ніякої значеннєвої різниці, тільки й того, що перше вживається переважно в говорах Правобережжя України, а друге й третє — здебільшого в говорах Лівобережжя, але в літературній мові їх однаково широко вживають: «Олександра давно вже зварила вечерю і чекала чоловіка» (М. Коцюбинський); «А мати спати не лягала, дочку вечерять дожидала» (Т. Шевченко); «Не на тебе ждать я буду» (Леся Українка). Недарма не в міру ретельні працівники редакцій часом виправляють дієслово дожидати на чекати: в цьому нема ніякої потреби»

Наступне наше слово «держати». Зізнайтеся, рука свербить замінити на «тримати»? Знову відкриваємо тлумачний словник: «держати, держу, держиш, недок., перех. не випускати; тримати». А етимологічний словник переконує – ніяке не запозичення з російської, а найближчий родич таких українських слів як «держава» і «одержимий».

«Надіятися» – абсолютно нормальне українське слово (надія – надіятися), синонім слова «сподіватися». На жаль, зустрічав несприйняття і цього слова.

«Гордитися» – аналогічно попередньому абсолютно українське слово, не гірше ніж «пишатися» в плані «українськості».

«Бистро» – з цим словом трохи складніше, зараз його дійсно якось мало використовують. Але, по-перше це не русизм, а стародавнє слов’янське слово, яке споконвіку існувало в українській, по-друге ніхто його з української лексики не виключав: «Бистрий, а, е. Який дуже швидко рухається (бігає, літає, плаває, тече т. ін.); швидкий» – говорить Академічний тлумачний словник української мови. Приклади? Тримайте: «Кого ж, сиротина, кого запитає, І хто їй розкаже.., Де милий ночує: чи в темному гаю, Чи в бистрім Дунаю коня напува..? (Тарас Шевченко, І, 1951, 4); Ой чому я не вродився птахом бистрим та швидким (Метлинський і Костомаров, Тв., 1906, 363); Ординарець наче з-під землі вилетів на бистрому коні (Юрій Яновський, І, 1958, 145); . До обіду спізнився, але ввійшов кроком легким і бистрим (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 286); Козаки, припавши до коней, зникли.. Один тільки струмінь толоченої трави показував слід їх бистрого бігу (Олександр Довженко, І, 1958, 226); Йшли лучники, сховавши в колчани Рій бистрих стріл — разючий дощ війни (Микола Бажан, І, 1946, 305)»; Та й врешті решт: «бо твоя врода – то є чистая вода, то є БИСТРАЯ вода синіх гір».

«Проснеться матінка моя, буде питать, де була я» – звучить у відомій українській народній пісні. І тут починається – «немає слова проснеться, треба прокинеться». Ну так, немає, як же: «ПРОСИПАТИСЯ і ПРОСИНАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ПРОСНУТИСЯ, нуся, нешся, док. – Переставати спати; пробуджуватися від сну; прокидатися».

«Над вертепом звізда ясна на весь світ засіяла» – звучить в українській колядці. Походить «звізда» від давньоруського «звѣзда», яке в свою чергу походить від праслов’янського «гвѣзда», яке в сучасній польській звучить не інакше як «gwiazda», сподіваюся переконав, що не русизм.

Джерело http://vkrajina.com/ua/statti

  1. GnatGnat11-30-2015

    чому слово “коментар” – від лат.kommentarium: нотатки, пояснення, тлумачення – Ви ,на сайті, пишете з двома “м” !

Leave a Reply