Організаторами та ініціаторами турніру виступили засновники ФСК «Тайфун» Віталій Шкраба, Олег Войтович, Андрій Андибур за підтримки Львівського обласного представництва Всеукраїнського cоюзу таеквондо. У змаганнях взяли участь спортсмени з шести областей України (всього 125 осіб).

Перше командне місце у напруженій боротьбі здобула Львівська область завдяки професійній майстерності дрогобицьких спортсменів – вихованців ФСК «Тайфун», спортивної секції з таеквондо Івана Харіва, СОЦ «Еней».
Найкраще проявили свої здібності такі спортсменки: Ярина Павлічко, яка виборола перше місце, Марія Павлічко та Оксана Вирста, які розділили друге місце.

Серед хлопців першими були: Сергій Щудло, Олексій Войтович та Андрій Януш, другими – Ігор Грейцеровський, Валентин Шутов, Роман Романів, третім – Василь Герман (ФСК «Тайфун», тренер Віталій Шкраба). Микола Куріца посів друге місце, третім був Ростислав Яців (спортивна секція з таеквондо, засновником і тренером якої є Іван Харів). Вихованець СОЦ «Еней» Володимир Буртовий здобув перше місце, Ян Галевич – друге, Андрій Полиняк (тренер Андрій Шевчук) – третє.
Кращими зі львівських спортсменів були вихованці Тараса Гуменюка (клуби «Тайфун» та «Золотий Лев», м.Львів).

Друге командне місце вибороли спортсмени Кіровоградської області. Третє командне місце розділили між собою харківчани та кияни.

Турнір відбувся за підтримки ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» (генеральний директор – депутат Львівської обласної ради Микола Баран), центру оперативного друку «Швидкодрук», студії реклами Тараса Конколя «CON COL», спілки безпеки управління «Антикорупція» (голова управління – Олег Балог), магазину «Спортманія» (директор Руслан Данилевич).

Віталій ШКРАБА, голова ФСК «Тайфун», президент Львівського обласного представництва Всеукраїнського cоюзу таеквондо, президент спортивної федерації таеквондо Львівської області

Пан капітан мало не переїхав людей і дітей, які бавились на вулиці. Спроба зупинити його не увінчалась успіхом. Він вискочив з машини і ударом кулака збив жінку, яку незабаром забрала швидка. Як нам стало відомо, в міліції цю справу хочуть спустити на гальмах, хоча дрогобичани переконані, що п’яний капітан має бути звільнений з роботи і притягнений до кримінальної відповідальності.

Джерело: Тустань

Перед виступом кожна організація була представлена відеороликом з вичерпною інформацією про заснування клубу, рід занять. На яких змаганнях отримали перші нагороди, коли підкорили вершини на обрії східних єдиноборств. Виступи команд – видовище грандіозне і величне! Особливо, коли досвідчені борці розбивають руками цеглу та каміння! Наш регіон представляли СК «Тайфун» (тренери Віталій Шкраба та Олег Войтович), СОТ «Еней» (елементи аерокікбоксингу у виконанні Оксани та Наталії Городинських), СК «Фоворит» (тренер Михайло Хацкевич). ГО «Школу рукопашного бою Віталія Плеханова» (засновника та голову організації) представляв тренер СК «Фрістайл» Денис Іваницький (м. Дрогобич). Вихованці СК «Тайфуну» та «Фрістайлу» здивували публіку майстерністю виконання елементів самозахисту.

А спортсмени тренера Дениса Іваницького зробили це ще й під акомпонування вистрілу з вогнепальної зброї, зриваючи шквал аплодисментів. Вихованець СК «Фаворит» Тарас Хацкевич зійшлися в жорстокому поєдинку з кікбоксером Тарасом Паньківим (СК «Золотий лев» м. Львів). Під захоплений крик уболівальників перемогла дружба. За результати кропіткої праці тренери отримали винагороди, а згодом разом з іншими учасниками фестивалю за святковим столом мали змогу обмінятися набутим досвідом.

Вікторія ЛИШИК

А також команда Республіки Польща з місто-побратима Лєгніца (спортивний клуб “Олімп”). 303 учасники змагалися у п’яти розділах кікбоксінгу: семі-контакт, лайт-контакт, фул-контакт, лоу-кік та семі-контакт (абсолютна).

Для “тайфунівців” цей турнір був дев’ятим, Міжнародним – утретє.

Власне для вихованців СК “Тайфун” (м.Дрогобич, тренер Віталій Шкраба) він “виколосився” найбільшим ужинком золотих медалей. Перше командне місце разом зі спортивною секцією тренера Івана Харіва виборола команда СК “Тайфун”, здобувши 19 перших місць: у розділах лайт-контакт, семі-контакт дорослої вагової категорії, перше місце виборов Богдан Мурза (СК “Тайфун”). Друге місце він здобув у розділі фул-контакт, Марія Павлічко здобула перемогу у розділах фул-та cемі-онтактах (перше місце) та третє – у розділі лайт-контакт. Ярина Павлічко посіла два других місця у розділах семі-та лайт-контакт. Оксана Вирста здобула перші місця у розділах семі-та лайт-контакт. 16-річна Любов Котова виборола два перших місця в розділах семі-та-лайт-контакт. 12-річний Сергій Щудло здобув три перших місця у розділах семі-лайт-та-фул-контактах. 12-річний Микола Тряско посів перше місце у розділі семі-контакт і третє – в розділі лайт-контакт. 11-річний Роман Романів здобув два перших місця у розділах семі-та-лайт-контактах. 9-річний Олексій Войтович здобув перше місце у розділі лайт-контакт та друге – семі-контакт. 9-річний Ігор Грейцаровський посів два перших місця по семі-та-лайт-контактах. 8-річні Володимир Чулянчик та Ілля Пільо (тренер Іван Харів) здобули перші місце у розділі семі-контакт.

15-річний Белз Тарас посів два других місця у розділах лайт-та-семі-контактах, 17-річний  Ігор Аксьонов отримав третє місце у розділі лайт-контакт.

Гості турніру з міста-побратима Лєгніци також показали екстра-клас.  Перше місце у розділі лоу-кік посів Павел Біщак у ваговій категорії 80 кг.  Лукаш Мілєвскі посів друге місце  у ваговій категорії до 75 кг. Янковскі Еліяш виборов перше місце у ваговій категорії до 70 кг у розділі фул-контакт. Катажина Рогаля в розділі фул-контакт у ваговій категорії до 56 кг здобула перше.

Друге командне місце в змаганнях посіла команда з Стебника СК «Фаворит». Кращими зі спортсменів-стебничан були брати Юрій та Тарас Хацкевичі. Загалом Стебницька команда здобула дев’ять перших місць.

Третє командне місце розділили дві команди: м. Мукачево (Закарпаття) СК «Файт» та Всеукраїнський Союз таеквондо, Франківське обласне представництво. Кращою з франківчан була трьохкратна чемпіонка світу з таеквондо і двохкратна чемпіонка світу з кік-боксингу Катерина Соловей, яка здобула перше місце у ваговій категорії 56 кг у розділі лайт-контакт.

Організаторами турніру виступили управління з питань фізичної культури та спорту ЛОДА, ФСК «Тайфун» Шкраба В. Ю., Андибур А. П., Войтович О. Б. за сприяння відділу фізичної культури та спорту та відділу у справах сім’ї, молоді та спорту Дрогобицької РДА. Меценатами турніру були Дрогобицька районна організація Всеукраїнського об’єднання «Свобода», магазин «Малятко» (приватний підприємець Микола Андибур).

ФСК «Тайфун» висловлює вдячність усім учасникам, гостям і спонсорам турніру.

Голова Львівського обласного представництва союзу з таеквондо, президент спортивного клубу “Тайфун”, головний суддя турніру Віталій ШКРАБА

Зусиллями ректорів, докторів філософських наук Віктора Андрущенка та Валерія Скотного, профкомів, факультетів та кафедр ці зв’язки постійно поглиблюються. Тепер нікого не здивуєш спільними науковими конференціями і семінарами, навчанням в аспірантурі та докторантурі. Чимало викладачів Франкового університету проходять стажування на кафедрах Київського педуніверситету. У дружніх міжвузівських стосунках, окрім науки, завжди знаходилося місце і для спорту.

Минулої п’ятниці спортзал трускавецької ДЮСШ «Спорт овець» гостинно відчинив двері футзалістам. Це була четверта за ліком зустріч з міні-футболу між працівниками Київського і Дрогобицького педуніверситетів. Нещодавно дрогобичани гостювали у Києві, де матч завершився бойовою нічиєю – 5:5.

На матч-відповідь команди виставили свої бойові склади. Київських футзалістів очолив проректор, професор Анатолій Кудін. Ворота захищав доцент Георгій Жабеєв. На майданчику трудилися польові гравці Олександр Десятнюк, Володимир Шакієвський, Олександр Питомець, Олексій Тимошенко, Юрій Смертельний, Руслан Мішаровський та Василь Беца. На жаль, з поважної причини не зміг прибути у Дрогобич постійний учасник таких зустрічей голова профкому Станіслав Цибін. Кольори франківців захищали Олег Лепак (воротар), доктор філологічних наук Петро Мацьків, викладачі Роман Проць, Іван Ільчишин, Володимир Жидик, Василь Телятник, Олег Михайловський, Андрій Ніконець, начальник навчально-методичного відділу Михайло Шубак та декан факультету фізвиховання, професор Микола Лук’янченко.

Учасників зустрічі привітав проректор ДДПУ ім.І.Франка, доктор економічних наук Олександр Свінцов.

Дрогобичани першими відкрили лік забитим м’ячам (Телятник), однак кияни досить швидко не тільки відігралися, але й вийшли вперед (3:1) і продовжували зберігати перевагу до 58-ої хвилини – 9:8. Фінішний спурт дрогобичан завершився двома голами (Михайловський, Ільчишин), які й принесли підопічним доцента Анатолія Веселовського підсумкову перемогу з результатом 10:9. У киян по три м’ячі провели Василь Беца і Володимир Шакієвський. Анатолій Кудін відзначився двічі. Серед франківців найактивнішими були Іван Ільчишин (4 м’ячі), Олег Михайловський (3) і Роман Проць (2).

На спільній вечері обговорювалися нові ідеї співпраці двох педагогічних вищих навчальних закладів, лунали щирі взаємні побажання.

Іван СТУПАК

Джерело: Галицька Зоря

Борис Подскоцький, працюючи багато років у Дрогобицькому педінституті, зробив значний внесок у розвиток важкої атлетики в регіоні. Наш земляк був завідувачем кафедрою фізвиховання ДДПІ, суддею Всесоюзної категорії, позаштатним співробітником Московського науково-дослідного інституту фізкультури, написав понад 60 наукових праць, здобув звання доцента і виховав цілу плеяду талановитих спортсменів.

Участь у цьогорічному турнірі пам’яті Бориса Подскоцького взяли участь вісм команд. За результатами тривалого важкоатлетичного марафону, під час якого спортсменам довелося мати справу із 24-кілограмовими гирями, визначилися переможці. У загальнокомандній першості абсолютними чемпіонами стали атлети Дрогобицького педагогічного університету ім. І.Франка. Серед навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації перше місце здобула команда нафтового технікуму, друге – механіко-технологічного коледжу, третє – медичного училища центру «Медик», четверте – ВПУ-19, п’яте – коледжу статистики. Серед колективів фізкультури першими були нев’янучі спортсмени-ветерани з групи здоров’я «Тур».

Друге місце посіли силачі Дрогобицького заводу автомобільних кранів. Варто окремо відзначити команду ДЗАК та генерального директора підприємства Миколу Барана. Адже автокрановий завод єдиним із виробничих колективів міста взяв участь у цьому турнірі, не пропускає підприємство й інших міських спортивних змагань.

В особистій першості з гирьового спорту переможців традиційно визначали у різних вагових категоріях. Перші місця посіли: до 60 кг: Ростислав Дмитрах (ДДПУ); до 65 кг: Роман Скалич (ДДПУ); до 70 кг: Василь Висоцький (ВПУ-19); до 75 кг: Андрій Прокопик (ДДПУ); до 80 кг: Іван Дерев’янко (ДМТК); до 90 кг: Андрій Варлам (ДДПУ); понад 90 кг: Олег Бішко (ДНТ). Переможці та призери змагань отримали нагороди та призи від відділу фізкультури і спорту міськради, Дрогобицької молодіжної організації партії ВО «Батьківщина». Грошові премії вручив сина Б.Подскоцького Борис Євстахович. Відділ фізичної культури і спорту міськради висловлює щиру подяку викладачам факультету фізвиховання ДДПУ, суддям Володимиру Кізлу та Роману Кушніру, а також директору Народного дому ім. І.Франка Петру Косу.

Ярослав ГРИЦИК

Джерело: Галицька Зоря

Про події цих днів і як це було, розповідає перший її президент Хосе ТУРЧИК.

- У кінці весни 1989 року я разом із своїм приятелем потрапив на футбольний матч у Жидачеві з місцевою командою. Тоді дрогобицький «Нафтовик» програв. Поруч з нами впродовж двох таймів, а гра проходила у дощову погоду, стояв під парасолею перший секретар міському партії Олексій Радзієвський. Після матчу розговорились, і через п’ятнадцять хвилин розмови мені стало зрозуміло, що він не є футбольним уболівальником, але як перша особа міста хоче для нього всього найкращого.

Буквально за три дні Олексій Васильович викликав мене у ратушу і майже після годинної бесіди переконав мене взятися за команду. Спочатку все йшло менш-більш гладко. Поступово команда почала підніматись по турнірній таблиці. Відомо, що у футболі найбільшою рушійною силою є мотивація. Та каса була порожньою. На поверхню почали вилазити якісь закулісні інтриги, безпідставні претензії декого з ображених, все це шокувало мене.

Будучи, по суті, футбольним романтиком, мені боляче було за цим спостерігати. Активісти бунту зібрали збори і висловили мені як тренеру недовіру. Я хотів грюкнути дверима, але Олексій Радзієвський переконав мене у протилежному. Мовляв, треба змінювати у футбольному господарстві міста все, причому кардинально. Мова йшла про передислокацію команди майстрів Львівського СКА до Дрогобича.

Наприкінці вересня питання про створення у Дрогобичі абсолютно нового футбольного клубу з командою набагато вищого рівня, ніж «Нафтовик», і схемою його фінансування вирішувалось. Попередні мої розмови і консультації з генералом Григорієм Комкамідзе (згодом він став міністром оборони Грузії), головним тренером СКА (Львів) Самаріним закінчились зустріччю за «круглим столом».

Домовились, що з 1 січня 1990 року команда переходить у юрисдикцію нового міського клубу «Дрогобич», з 85 відсотковим фінансуванням із ПрикВО (Прикарпатський військовий округ). Далі було справою техніки. Однак хочу згадати один епізод. Нові вітри демократичних змін вносили у протокол будь-яких заходів елемент публічних дискусій і громадське рішення. Олексій Радзієвський згодився приїхати на стадіон і почути уболівальників. Це були цікаві збори. Спочатку дрогобичани з підозрою і недовірою поставилися до цієї ідеї, але поволі градус емоцій знижувався. Закінчилося тим, що О.Радзієвський оголосив таке: «Хто хоче бачити новий клуб і нову команду, підходьте до мене, хто протестує, нехай залишається на місці». Через п’ять хвилин протестувальників залишилося декілька.

- Пригадую емоційний настрій під час презентації СК «Галичина». Тоді на «великій сцені» відбувся і дебют гурту «Соколи». Вони виконали гімн «Галичини», який написав Йосип Присяжнюк…

Згодом на футбольні матчі почали ходити тисячі вболівальників. Багато з них приїжджали не тільки із міст сусідніх районів, а й зі Львова. Небувалий ажіотаж спричинило будівництво стадіону. «Галичина» виступала на першості Радянського Союзу у другій лізі західного регіону. Уболівальники мали змогу бачити команди із Прибалтики, Кавказу, Молдавії, Білорусії. Окрім цього, у місті стартував місцевий чемпіонат, в якому брала участь 21 команда. Футбольне життя вирувало. У той час велику моральну і конкретну допомогу надавали знані у місті керівники, фанати футболу Іван Ковалик, Юрій Чирук, Олександр Черненко.

Жили проблемами команди інструктор міськкому партії Олександр Чернюк і майбутній перший заступник начальника Львівської податкової адміністрації Михайло Басараб. Із появою на політичній карті колишнього Радянського Союзу нових держав зникала Союзна першість. Футбольний клуб не зміг виконувати перед гравцями бодай на 10 відсотків зобов’язань.

Перший міський голова першого демократичного скликання Мирослав Глубіш як міг лобіював, захищав структуру «Галичини», розуміючи, що згодом складно буде вибудувати її заново, проте його зусиль виявилося недостатньо. Втім, якби там не було, але у футбольному літописі Дрогобича є така сторінка, яку не вирвеш із контексту цього виду спорту.

Галицька Зоря

Там вихованка спортивно-оздоровчого центру «Еней» виборола срібло за версією «ката» (безконтактний рукопашний бій, демонстрація вміння працювати зі зброєю).

Андрій Шевчук, Наталя Городинська, Віталій Плеханов

У змаганнях брало участь 18 країн світу (Польща, Німеччина, Росія, Канада, Греція, Великобританія, Італія, Чехія, Франція, Угорщина, Норвегія, США, Бельгія, Йорданія, Литва, Швейцарія, Україна, Нідерланди), з’явилось понад 250 учасників. Чемпіонат пройшов на високому рівні. Змагатись доводилось з багаторазовими чемпіонами світу та Європи, майстрами міжнародного класу.

З огляду на це, заслугу Наталі Городинської важко переоцінити. Після повернення в Дрогобич, дівчина завітала до нас в редакцію, щоб поділитися своїми враженнями з нашими читачами.

Наталіє, мені відомо, що в якийсь період Ви перестали брати участь у змаганнях і повністю присвятили себе навчанню та тренерській  роботі. Чим викликане Ваше повернення в спорт?

Відразу ж зазначу, що із спортом я ніколи не розлучалася, він в моєму житті присутній завжди, і без цього я себе навіть не уявляю. Однак, коли навчалася в університеті, мені на все не вистачало часу, тож довелося відмовитись від поїздок на спортивні змагання на цілих три роки. Але щойно я закінчила навчання у ВНЗ, відразу ж взялася до серйозних тренувань і буквально за півроку підготувалася настільки, що отримала місце в складі Національної Збірної України.

Крім Вас із наших земляків ще хтось потрапив у команду Збірної України?

Так, це Віталій Плеханов, який став бронзовим призером Чемпіонату Світу та ще один вихованець «Енею» Андрій Шевчук, який на чемпіонаті теж здобув хороші результати. Загалом, у склад Національної Збірної України увійшли 22 спортсмени. Збірна команда з рукопашного бою версії ІВF виборола 6 бронзових, 3 срібних і 11 золотих медалей.

Важко далася Вам ця медаль чи, може,  пригадаєте перемоги, які здобувалися більшими зусиллями?

Кожен здобуток по-своєму важкий і потребує чималих фізичних, вольових та психологічних зусиль, тому не можна порівнювати, що ця медаль далася легко, а ця важче.  На цьому чемпіонаті я вперше виступала в розділі «ката», відкрила для себе багато нового. Мені це дуже цікаво, тому що раніше я спеціалізувалася виключно  на кік-боксингу.

Скільки часу займають Ваші тренування? Що таїть за собою «зворотний бік медалі»?

Кожен день по 1,5- 2 години серйозної підготовки. Це професійний, а не оздоровчий спорт. Тут важко уникнути травм. Тому без жертв не обійтись. Однак, коли стоїш на п’єдесталі, − все це відходить на другий план. У такі моменти мене охоплює  радість, і я усвідомлюю, що піднялася ще на рівень вище, і недаремно потрачено стільки зусиль та енергії.

Що плануєте найближчим часом?

Готуюся до Чемпіонату Європи з рукопашного бою, який відбудеться у жовтні  2010 року в м. Києві.

Розкажіть, будь-ласка, про Вашу тренерську діяльність. Хто займається у Ваших групах, чи мають ваші підопічні вже якісь значні здобутки у спорті?

Я навчаю дітей кік-боксингу в спортивно-оздоровчому центрі «Еней». Тренування провожу з  дітьми віком від 5 років по півтора години три рази в тиждень. Серед моїх вихованців вже є  чемпіони України серед дітей та кандидати в майстри  і майстри спорту. Кожні змагання своїх підопічних переживаю в якійсь мірі навіть більш емоційно, аніж особисті, тут особливо загострюється почуття відповідальності за результати їхніх виступів.

Отже, Ви маєте значні здобутки у професійному спорті. Успішно  займаєтеся тренерською роботою. Знаю, університет Ви закінчили на «червоний диплом» і були старостою групи. Очевидно, у всіх починаннях Ви –  успішна людина. Як Вам вдається все це поєднувати і всюди бути на висоті?

У першу чергу, всім цим досягненням я завдячую наполегливій праці та непохитній волі. Йду максималістом по житті і в кожному завданні ставлю собі найвищу планку. Це дається нелегко. Доводиться дуже багато працювати. Та кожен раз, коли мета досягнута, я переконуюся, що працювала недаремно.

Що б Ви порадили молодим людям, Вашим ровесникам,  які  почувають себе самотніми і нереалізованими у сучасному світі? Хотілося б почути відповідь, яка пов’язана не тільки із спортом.

Головне – це бажання. Звісно, не всі можуть бути спортсменами. Однак, якщо є велике бажання, навіть люди із не  надто обіцяючими фізичними даними добиваються великих результатів. Скажу навіть більше: часто до мене приходять діти, які за 2-3 місяці досягають більше, аніж інші за 2 роки. Але якщо такі діти відвідують заняття на догоду батькам, то в майбутньому їм не допомагає навіть той потенціал, що заклала в них природа. Проте ті, що мають гірші фізичні дані, завдяки наполегливості та систематичній праці над собою, як правило, досягають хороших результатів.

Для тих же, кого не цікавить спорт,  у нашому місті є безліч способів з користю провести свій вільний час. Скажімо, зайнятися благочинною діяльністю, музикою, танцями чи знайти собі інше цікаве заняття. Батькам раджу відводити своїх дітей у найрізноманітніші гуртки та секції. Підвалини кожного захоплення закладаються ще в дитинстві. Якщо дитина не може сама визначитися, треба їй допомогти, щоб не згас вогник зацікавленості в її очах. Під час пошуку навіть найбільш апатична особа зможе знайти для себе щось по душі.

Якщо молода людина, окрім навчання, зовсім нічим не цікавиться, то це, здебільшого, переростає у щоденне відвідування кафе-барів. Таке «хобі», як правило, нічого хорошого в майбутньому не віщує.

Наталя, дякуємо Вам за цікаву розмову. Сподіваємося, Ваш приклад надихне багатьох хлопців та дівчат шукати свій шлях, своє призначення в житті. А Вам бажаємо нових здобутків та підкорення нових вершин!

Віра Чопик