Причиною закриття, як вказують власники, стала практично нульова зацікавленість бізнесу у такому проекті.

naDoloni виявився вкрай витратним проектом, на створення з нуля карти цілої агломерації пішло багато сил і грошей, а монетизація залишилася нульовою. Специфіка регіону, вкрай низька кількість місцевих користувачів Інтернету, криза в економіці міста диктують свої умови, а тому ігнорувати такий стан речей і продовжувати підтримувати збитковий ресурс на чистому ентузіазмі безглуздо.

Реальність така, що нікому в Дрогобичі подібний сервіс не потрібен. А тому, як зізналися власники ресурсу, створення стартапу, регіонально орієнтованого на Дрогобич і регіон – було завідомо ризикованою ініціативою, проте тепер потрібно визнати свої помилки і просто піти з цього ринку.

Одне із завдань організації – створення осередків самоорганізованої громади як знаряддя спротиву сучасній антиукраїнській владі. З цією метою представники «Зарваницької ініціативи» формують ініціативні групи у містах на заході, за сприяння яких проводяться семінари, зустрічі різних представників місцевих громад, утворюються інтелектуальні клуби. На обговорення виносяться проблемні питання життєдіяльності населених пунктів.

У поле зору громадської організації потрапило і наше місто. Про це свідчить засідання інтелектуального клубу на тему: «Дрогобич у майбутньому: погляд громади», проведене у квітні координаційною групою «Зарваницької ініціативи» на Дрогобиччині. Зустріч відбулася в офісі Дрогобицької міської організації ГП «Пора». За круглим столом зібралися представники різних соціальних прошарків міста: від депутатів, науковців, бізнесменів, журналістів, представників молодіжного руху до звичайних пенсіонерів. Головував на зібранні голова товариства «Юрій Дрогобич» Володимир Кондзьолка.

Обговорено такі питання: складання бази даних недосконалих точок у місті; формування бачення проблематики життя Дрогобича; побудова стратегії дій, шляхів ефективного вирішення завдань.

Володимир Кондзьолка пояснив учасникам засідання мету проведення круглих столів: «Ми започатковуємо ці зустрічі для того, аби висловлені ідеї, шляхи розвитку Дрогобича і вирішення проблемних питань були обов’язково реалізовані в майбутньому. Це дасть можливість внести рух у життя Дрогобиччини, спонукатиме місцеву владу дослухатися до порад і думок громадськості, враховувати їх».

Представник організаційного комітету – місцевий видавець Святослав Сурма, заступник голови Громадської ради міста Дрогобича, – додав, що позаяк теперішня влада в Україні не є виразником інтересів народу, слід утворити потужну народну силу, яка б протистояла їй.

Завершив вступну частину зібрання отець Мирослав Соболта, який підтримав ініціативу проведення зустрічей, що стануть поштовхом до об’єднання громади на шляху покращення соціально-економічного і духовного життя у місті.

Щоб взяти участь у робочому засіданні інтелектуального клубу, до Дрогобича приїхали і представники «Зарваницької ініціативи» зі Львова.

Учасники засідання ділилися думками щодо проблем у Дрогобичі. Найбільше уваги приділили стану доріг у місті, незадовільному очищенню річок у нашій місцевості, захисту і підтримці підприємців, пасивності молоді у громадсько-культурному житті Дрогобича.

Із закликом допомогти у виданні енциклопедичної книги-альбому «Дрогобиччина: свідки епох» звернувся відомий журналіст, краєзнавець, поет Роман Пастух. Він розповів про дуже клопітку і складну роботу над написанням книги обсягом 1000 сторінок, для чого йому і ще двом авторам Ігорю Шимку та Петру Сов’яку довелося об’їздити 110 міст та сіл Дрогобиччини.

Ірина МИХАЦЬ

Джерело: сайт Галицька Зоря

Важко, коли в поняття «скористатися» вкладають хіба реконструкцію за державні кошти стадіону, покращення інфраструктури та, головне, – ремонт ущент розбитих доріг. Зрозуміло, що мати гарні дороги дуже важливо. Та важливо не тільки тому, що місцеві чиновники перестануть розбивати на ямах свої дорожезні автомобілі. Дороги призначені для того, щоб зв’язувати між собою села, міста й навіть народи. Недарма древній Рим, завойовуючи нові території, відразу ж брався за будівництво магістральних шляхів, зв’язував ними Європу й допомагав її народам обмінюватися не тільки матеріальними, а й духовними цінностями.

Географічне ми перебуваємо в центрі Європи, та з відомих причин європейці вимушені знову відкривати нас для себе. Тож, коли відремонтованими до Євро-2012 дорогами вони приїдуть на Дрогобиччину по вболівати за свою збірну, ми просто зобов’язані показати їм не тільки сучасні досягнення, а й древню й направду унікальну історію та культуру. Щоб вони приїжджали до нас ще і ще, захоплювалися побаченим й інвестували значні кошти в розвиток регіону.

А показати ми таки маємо що. Чого вартий один лише сіль завод – найстаріше діюче підприємство в Україні, а, може, й у цілій Європі. Якби таке підприємство було, для прикладу, у Франції, від туристів не було б відбою. Вони зуміли б так його подати, що половина Європи тільки про те й думала б, як приїхати сюди, подивитися на це диво й залишити тут масу євро.

Чому ж Дрогобич не трубить на всю Європу, що володіє такою унікальною історичною цінністю? Чому ні французи, ні британці, ані німці не знають, що це підприємство має офіційний паспорт, у якому датою його заснування вказано 1250 рік! А якби туристи поспілкувалися з живою енциклопедією, інженером підприємства, яке тепер має назву «Галка-Дрогобич», Миколою Юрчиком, то довідалися б, що початок солевидобування тут сягає ще древніших часів. У Києво-Печерському Патерику згадується прикрість, що в 1097 році сіль перестали підвозити з Галичини. Та вони цього не знають, бо звідки мають почерпнути інформацію, якщо в Дрогобичі досі не було структури, що займається промоціями міста. Відповідно й ніхто не займався професійно тим, щоб презентувати європейцям місто в Інтернеті та інших рекламних виданнях.

Можливо, батьки міста бояться займатися промоціями, щоб чого доброго туристи й справді не вирішили приїхати на найстаріше в Європі діюче підприємство, бо без валідолу заходити сюди їм ризиковано.

Ризиковано заходити не на «шиб королівський» (колодязь, з якого качають розсоли вже понад 500 років), а стояти поруч з розбитими приміщеннями, що валяться не від часу, а від безгосподарності. Сьогоднішній сільзавод з милозвучною назвою «Галка-Дрогобич» справляє гнітюче враження. З висоти пташиного польоту здається, що його або бомбили, або принаймні тут пронісся ураган Торнадо.

Нагадаємо, що господарює тут ЗАТ «Галка-Дрогобич», яка з 2003 року орендує цілісний майновий комплекс та земельну ділянку, на якій розміщений завод. Фактично цю оренду дозволили для того, щоб зберегти для міста підприємство, яке має неабияку історичну цінність. Саме того року Дрогобич розробляв стратегічний план розвитку й пріоритетом визначив туризм. А що то за туризм без підприємства, яке багато століть тому дало поштовх для розвитку міста.

До речі, ще в 60-х роках минулого століття, Ларису Скорик, тодішнього старшого архітектора Львівського проектного інституту «Діпроміст», вразила ця древня частина Дрогобича, від якої, власне, й бере початок місто, її погляд зупинився не тільки на сільзаводі, а й на двох унікальних храмах, що розташовані поруч – церквах св. Юра та Чесного Хреста. Око талановитого архітектора відразу ж побачило тут ідеальне місце для музею-скансену, що міг би привернути увагу дуже багатьох поціновувачів старовини. Вона навіть розробила проект цього музею, немов би передбачаючи, що майже 50 років згодом Дрогобич увійде в число міст, які прийматимуть Євро-2012, і захоче вразити іноземних туристів. На жаль, реалізувати цей проект не вдалося ні за радянської влади, ні в часи незалежності. Більше того, сучасний орендар фактично нічого не зробив для відновлення приміщень. А в такому стані підприємства сюди можна водити на екскурсії хіба туристів-екстремалів.

Не набагато краща ситуація з унікальною пам’яткою архітектури XVII ст. церквою св. Юра, яка знаходиться поруч. Ця пам’ятка архітектури перебуває під охороною ЮНЕСКО. Та, незважаючи на це, храм знаходиться в критичному стані. Протікає перекриття, валиться огорожа. Якщо місто не втрутиться зараз, то під час Євро-2012 вже не буде що показувати туристам.

А вся річ у тому, що в останні роки про розвиток туризму в Дрогобичі ніхто й не думав. Як це не дивно звучить, але промоціями міста ніхто не займався.

Дмитро Федан, газета “Каменярі”

до міського голови Дрогобича

16 листопада 2010 року під час проведення підприємцями Дрогобича мітингу -протесту проти прийняття Податкового кодексу, Вами, міським головою,  було заявлено про повне розуміння та підтримку підприємців нашого міста. Зокрема  Ви сказали : “ Ми розуміємо що є потреба у підвищенні добробуту людей, але не за рахунок знищення малого бізнесу”.

Але всі ці добрі наміри залишились  деклараціями. За півроку від виборів ми не побачили реальних кроків міської влади направлених на співпрацю з представниками малого та середнього бізнесу, а  неодноразові наші звернення,  залишаються без відповідей

З першого січня цього року набув чинності  Податковий кодекс, який ускладнив ведення  бізнесу. З квітня 2011 року ввійшли в дію норми законодавства які ще більше погіршили умови підприємницької діяльності. Результатом таких дій є значне скорочення чисельності підприємців та найманих працівників, відхід у “тінь” тих хто не може нести таке високе податкове і пенсійне навантаження, при зменшенні доходу.  Це приводить до зростання кількості безробітних, зменшення наповнення бюджету.

В таких умовах дуже важливим є щоденний діалог  влади з підприємцями, який на сьогодні є відсутнім, а саме:

• у виконавчому комітеті не представлений жодний представник громадських організацій підприємців;
• при формуванні Громадської ради при міському голові,  були порушенні принципи громадянського   суспільства, свободи вибору керівника організації, що не сприяє діалогу громади і влади;
• не отримала належної реакції міського голови, а наразилась на  великий спротив чиновників виконавчої влади ініціатива підприємців щодо перегляду нормативної оцінки землі, які провели громадську  експертизу технічної документації  та показали  завищення її вартості в 2,5 рази;
• підприємці, що ведуть діяльність на ринку по вул. Пилипа Орлика неодноразово пропонували владі, що вони хочуть  стати інвесторами у будівництві і облаштуванні даного ринку. Натомість влада не розглянувши цих пропозицій нав’язує стороннього інвестора, який побудує ринок і буде здавати облаштовані місця підприємцям в оренду. Такий підхід веде до погіршення фінансового стану підприємців ринку. Подібна ситуація з ринком по вул. Малий Ринок.

Поряд з відсутністю діалогу з малим і середнім бізнесом влада посилює тиск на підприємців незгодних з високою оцінкою землі, ігнорує інтереси підприємців міста, посилює фіскальну складову наповнення бюджету, при формуванні бюджету не врахована думка представників бізнесу, що його і наповнюють, відсутні механізми залучення місцевих виробників та постачальників до закупівель за бюджетні кошти. Одночасно відсутня прозорість у видатках розпорядників бюджетних коштів, не оприлюднюються  деталізовано цілі і суми видатків, не вказуються їх отримувачі.

Ми   вимагаємо:

1. розпочати діалог з громадськими організаціями підприємців шляхом введення їх представника до складу виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, визнати роль Громадської ради при міському голові як повноважного і легітимного представника громади згідно чинного законодавства;
2. призупинити дію рішення міської ради про затвердження нормативної оцінки землі до завершення депутатського розслідування;
3. розглянути пропозиції підприємців щодо побудови, реконструкції та статусу дрогобицьких ринків,  і винести дане питання на засідання міської ради.

Звернення прийняте  на загальних  зборах підприємців 14 квітня  2011 року.

За  дорученням  зборів

голова координаційної ради

громадських організацій підприємців Дрогобиччини

Роман Ковальчин

Чи знаєш Ти діючий Податковий Кодекс ?

Чи зможеш Ти себе захистити ?

ЗАХИСТИМО СЕБЕ РАЗОМ

^{14 квітня 2011р. 17:00}

“Районний народни дім” м.Дрогобич, вул. 22 січня, 28

Довідки за телефоном: 067 244 45 46

” У Німеччині вони спочатку прийшли за комуністами, але я не сказав нічого, тому що я не був комуністом.

Потім вони прийшли за євреями, але я не сказав нічого, тому що я не був євреєм… Потім вони прийшли за членами профспілки, але я не був членом профспілки. Потім прийшли за католиками, але я, будучи протестантом, не сказав нічого.

А коли вони прийшли за мною – за мене вже не було кому заступитися”.

Німецький протестантський священик Мартін Німіллер

ПОРЯДОК ДЕННИЙ ЗБОРІВ

1. Робота підприємців та підприємств в умовах діючого податкового законодавства.
2. Як боротись з “ПОКРАЩЕННЯМ ЖИТТЯ ВЖЕ СЬОГОДНІ”.
3. РАЗОМ - ми СИЛА. Об’єднані дії підприємців на захист своїх прав.

Програма захисту підприємців “В ЄДНОСТІ СИЛА”, допоможе Тобі розібратись у всіх тонкощах нового законодавства, захистити себе і свій бізнес, надасть допомогу кваліфікованих фахівців з правових та економічних питань

З цієї нагоди депутати Дрогобицької міської ради усіх скликань зібралися в сесійній залі ратуші на традиційну урочисту сесію. До зали внесли полотно Державного прапора, освячене під час святкування 15-річчя підняття стягу над Дрогобичем.

Учасників зібрання привітав і поблагословив отець-декан УГКЦ Іван Паньків.

Міський голова VІ скликання Олексій Радзієвський також привітав присутніх із 21-ою річницею підняття синьо-жовтого прапора над ратушею. Він назвав цей факт визначною історичною подією для України, оскільки саме Дрогобич став першим містом у державі, де прапор був піднятий за рішенням сесії міської ради. Подія, яка сталася 2 квітня 1990 року, послужила поштовхом до національногоу відродження. Естафету від нашого міста підхопили інші населені пункти України і національні синьо-жовті прапори, наче вогники, почали спалахувати все далі і далі на схід аж до Києва.

Поінформувавши про плани діючої міської влади на 2011 рік, Олексій Радзієвський закликав депутатів усіх скликань, політиків та активістів громадських організацій спільними зусиллями долучитися до відродження слави Дрогобича як прогресивного міста, генератора нового, сучасного мислення.

Про події 21-річної давнини згадував голова Дрогобицької міської ради І демскликання Мирослав Глубіш. Він з прикрістю констатував факт, що на 20-му році Незалежності ми не маємо такої держави, про яку віками мріяло і виборювало не одне покоління українців. А тому закликав галичан і надалі бути рушійною силою національно-патріотичного пориву.

Депутат міськради І демскликання Михайло Белей вкотре акцентував увагу на необхідності увічнення події підняття прапора над ратушею у монументі. Він презентував макет пам’ятника, який пропонує встановити навпроти залізничного вокзалу, який є головними воротами Дрогобича. М.Белей зачитав звернення до міського голови О.Радзієвського від депутатів І демскликання, у якому діючу владу закликають докласти зусиль для спорудження монумента до святкування 20-річчя Незалежності України.

У відповідь Олексій Радзієвський зазначив, що не заперечує проти цих намірів, проте фінансово-економічні труднощі кризового періоду наразі не дозволяють взятися за будівництво пам’ятника.

Власний вірш «Подяка прапору» прочитав депутат міськради І демскликання Богдан Башак. Патріотична поезія також прозвучала у виконанні учнів дрогобицьких шкіл Юлії Марущак та Андрія Середи.

Перед закриттям урочистої сесії міський голова О.Радзієвський запросив депутатів усіх скликань долучитися до акції «100 тисяч дерев для дрогобичан». Ніхто з народних обранців не заперечував, тож вони, попри те, що були у святковому одязі, взялися за лопати. Міські голови Мирослав Глубіш, Михайло Лужецький, Олексій Радзієвський висадили дерева біля ратуші та перед центральною бібліотекою. Депутати ж активно садили деревця у парку С.Бандери, на майдані Т.Шевченка, біля пам’ятників воїнам-афганцям та В.Чорноволу, поблизу Палацу мистецтв.

Джерело: Галицька зоря

• найрозумніший;
• найдивовижніший;
• наспортивніший;
• найтворчий;
• найгероїчніший.

У фінальну частину другого етапу номінації “Найдивовижніший” потрапила наша маленька Дрогобичанка Юлія Фиштик, як у п’ятирічному віці стала автором першої книжечки прозових мініатюр “Пригоди копієчки”. Лауреат Міжнародної премії ім. Вільгельма Магера (Німеччина), переможець літературного конкурсу дитячого журналу “Крилаті” (Київ), дипломант конкурсів ім. М. Утриска (перша премія) та Юних піаністів памяті Р. Савицького.

Навчається у СШ №10 м. Дрогобича, стиперндіат дрогобицького міського голови (2010-2011 роки).

Фінал третього етапу премії “Диво-Дитина-2011″ відбудеться 14 травня 2011 біля арки Дружби Народів в м.Київ.

У третій етап потраплять ті , хто за підсумками інтернет голосування + бали журі набере найбільше балів.

Правила Інтернет-голосування

зайдіть на сайт http://www.divo-dutuna.com/index17-17-nomination-2.html:

1)      В голосуванні можуть приймати участь всі відвідувачі сайту.
2)      Перед голосуванням необхідно ознайомитись з матеріалами учасників.
3)      Голосування здійснюється за 5-ти бальною шкалою.
4)       Дозволяється голосувати за кожного вподобаного учасника один раз в день.
5)      Голосування триватиме до 20 квітня 2011 (включно).

Як проголосувати?

Зверніть увагу на цифри під фото кожного учасника.
Висловіть свою думку про учасника, поставивши оцінку: від 1 до 5 балів.
Ваші голоси допоможуть визначити переможців!

Голосуй за свого!

За його словами, побудова сміттєпереробного заводу на території району включена в державну програму. Уже підписані угоди із Старосамбірською, Самбірською, Стрийською районними державними адміністраціями та Самбірською, Трускавецькою, Стебницькою міськими радами для того, щоб забезпечити роботу підприємства на повну потужність, а саме переробку 120 тисяч кубометрів побутових відходів щомісяця.

“Проблему сміттєзвалища намагалася вирішити як влада району, так і влада міста, починаючи з 90-х років. Проте маємо вже 20 років незалежності, а питання так і не зрушило з місця. Цього року великі інвестиції будуть вкладені в будівництво підприємства. Розпочнуться відповідні роботи вже в травні-червні цього року”, – наголосив Михайло Сендак. Разом з тим очільник району розповів, що ще ведуться деякі переговори. А для того, щоб будівництво сміттєпереробного заводу в районі було включено в державну програму, було багато зроблено, зокрема підібрано майданчик, погоджено з експертами, укладено договори та інше. Лише тоді відповідні офіційні документи були направлені в Кабінет Міністрів України, на основі яких комісія включила будівництво підприємства в державну програму.

Дійсно, розмови про будівництво сміттєпереробного заводу на Дрогобиччині ведуться вже двадцять років. Розпочинав говорити про це ще перший демократично обраний міський голова Дрогобича Мирослав Глубіш. За його словами, таке підприємство мали будувати американці. Мабуть, не було такого міського голови Дрогобича, який би не говорив про будівництво сміттєпереробного заводу. Особливо бурхливо ця проблема обговорювалась за часів Миколи Гука. Та й Олексій Радзієвський, тільки-но прийшовши до влади, відразу заговорив про це і навіть запросив китайців до співпраці.

До речі, як ви помітили, Дрогобич наразі не приєднався до сендаківської коаліції щодо запланованого на Дрогобиччині сміттєпереробного заводу. Михайло Сендак явно хоче показати, що він як представник Віктора Януковича на наших теренах керує парадом, відбираючи пальму першості в Олексія Радзієвського. Мабуть, насамперед амбіції не дозволять Радзієвському, аби сміттєпереробний завод було збудовано в якомусь селі Дрогобицького району, а не у власне Дрогобичі. Без дрогобицького сміття навряд чи це підприємство запрацює. Крім того, ми ще не знаємо, яким буде тиск на Олексія Радзієвського з боку провладних структур. З одного боку, він ніби позапартійний, а з іншого – не слухатися Партію регіонів у нинішніх умовах не можна, вийде собі дорожче. Поспішили приєднатися до коаліції керівники Стебницької міської ради. І хоча міський голова Стебника Василь Пецюх зазначив у телефонній розмові, що мова йде про протокол намірів, усе ж його крок, очевидно, не дуже сподобається Олексієві Радзієвському, адже дрогобичани завжди розглядали стебничан як своїх молодших братів.

Дивним виглядає на цьому тлі позиція трускавчан, які, що називається, здалися без бою. Адже не секрет, що й попередня, і нинішня влада вивозять сміття до Борислава, де теж планують збудувати сміттєпереробний завод. Тому бориславці наразі теж не приєдналися до сендаківської ідеї. А без бориславського сміття буде сутужно підприємству, яке має стати рентабельним. Михайло Сендак явно хоче утвердитись як регіональний лідер. Саме сміттєпереробний завод може об’єднати усіх, аби розв’язати цю наболілу проблему. Тоді роль Михайла Сендака як об’єднувача буде видна всім навіть неозброєним оком. Та й сам факт, що, мовляв, двадцять років лише говорили-балакали, а тут прийшов Сендак і розв’язав проблему, теж багато що значить. З іншого боку, Михайло Дмитрович розуміє, що посада голови Дрогобицької райдержадміністрації не є вічною для нього. Занадто багато сил, у тім числі й політичних, працюють проти нього.

Отож Янукович якщо й не вижене його, то просто Сендак може стати розмінною монетою в компромісах між кимось і кимось. Злі язики вже нині плещуть, що він старається заради себе, адже посада директора сміттєпереробного заводу може стати для нього пожиттєвою. Однак не будемо поспішати з висновками. Обпікшись на молоці, люди дмухають на зимну воду. Слова Сендака про початок будівництва сміттєпереробного заводу на теренах Дрогобицького району вселяють не оптимізм, а песимізм. Ми вже маємо проблему Брониці, де люди потерпають від екологічного лиха. Інформації про це достатньо, аби мешканці іншого села Дрогобицького району так легко погодилися на сміттєпереробний завод у себе під боком, як би їх не запевняли, що в них зі здоров’ям усе буде гаразд, а сільська рада матиме такі прибутки, які й не снились.

За великим рахунком, потрібно проведення сільського референдуму з цього питання. Така процедура не вигідна владі, але ті, хто дбає про селян, мали би цим зайнятися. І все ж сміттєпереробний завод на Дрогобиччині потрібен. Проте має бути не звичайне лобіювання чиїхось інтересів, а конкурс проектів, в обговоренні яких міг би взяти участь кожний мешканець нашого краю. Лише в результаті змагальності можна буде визначити, чий проект – американський, канадський, китайський, французький чи вітчизняний – кращий. Однак, схоже, ми не вписуємось у схеми політиканів…

Анатолій Власюк